В нічному озері купалися зірки
І місяць, мов велика жовта диня.
А вдень зникало це. І так було роки.
Жила й мудрішала із цим щодня людина.
Дитинство чомусь швидко пробіга,
А далі юність запрягає роки.
Якщо ти хоч колись когось кохав,
То розумієш, що таке неспокій.
Про нього пам’ятають і зірки,
І дивний місяць з Вічності, ні, з неба,
Кохання берегли вони роки,
Щоб ти прожив – не існував як-небудь.
18.02.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710945
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2017
автор: Ганна Верес