***

   (Із  давно  написаного)

Все  сніг  і  сніг...  Засипало  по  вікна,
заколисавши  спогади  сумні.
Журба,  біди  супутниця  одвічна,
сьогодні  вже  не  подруга  мені.

Обидві  ми  нагорювались  вволю,
були  віч-на-віч  довгі  ночі  й  дні,
оплакали  примхливу  нашу  долю,
мов  дві  сестри,  покинуті  самі.

Та  всьому  є  кінець.  Вона  ще  має
по  всьому  світу  страдницьких  сестер,
тому  мене  сьогодні  залишає,
бо  знає:  я  вже  виживу  тепер.

Спасибі,  що  була  мені  за  друга,
журливо  навіваючи  вірші,
тож  не  замурувала  серце  крига,
а  світло  доторкалося  душі.

Я  знаю,  вічним  є  зв'язок  між  нами.
Коли  в  сльозах  схилюсь  біля  вікна,
Ти  знову  обіймеш  мене  крила́ми,
щоб  я  не  божеволіла  одна.

                                               2000  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710950
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.01.2017
автор: Світлана Моренець