Такий невеличкий жарт, який мав місце у реальному житті.
Пиріжки з маком
(або Пригода у метро)
Якось в п’ятницю, з роботи, до дружини, так як звик,
поспішаю без турботи, як зразковий чоловік.
Вчасно офіс свій покинув, все зробивши як хотів,
прихопивши з магазину, смачних з маком пиріжків.
Серце радісно тріпоче, наче пташка навесні,
знаю щось сказати хочуть твої очі лиш мені.
Обганяю перехожих, посміхаючись хитро.
ні, нема на тебе схожих, і пірнаю у метро.
Швидко у вагон сідаю, мов юнак на крилах мрій,
щось собі під ніс співаю, їду сповнений надій.
Закружляю любу жінку, мов весняний буревій,
мою сонячну перлинку, камінець коштовний мій.
Закохаю до нестями, все дозволить залюбки,
бо вже дуже полюбляє моя киця пиріжки.
Під’їжджаю до перону, все як завжди, так як звик,
бачу крізь вікно вагону, жінка, з нею чоловік.
Ручку, щічку їй цілує, щось шепоче, се і те,
придивився, Боже милий! Це ж дружина. Аж цвіте!
На пероні наче квітка, зашарилась в маків цвіт,
біля неї, напідпитку, упадає старий дід.
Жінка щось відповідає, чи всерйоз, чи жартома,
та мене не помічає, наче мене і нема.
Щось сказав і по перону, той до поїзда побіг,
проштовхався до вагону, разом з ним в тунелі зник.
Я підхожу – Моя люба, що то був за чоловік?
Не держу на нього зуба, та чому так швидко зник?
Співробітник чи начальник, чи знайомий, просто так,
чи нахабний залицяльник, із когорти лобуряк.
Жінка каже – Я й не знаю, незнайомий чоловік,
я стою тебе чекаю, він постояв та й побіг.
Розповів, що ти й не знаєш, що щасливий як ніхто,
бо таку коштовність маєш, що не знайдеш у метро.
Зачекай, моя кохана, він же тебе цілував,
я вважаю, що не має він на тебе таких прав.
Каже мені моя мила:- Попросив, то я й дала.
Як рядном мокрим накрила, що й казати, ну діла!
Мовчки кліпаю очима, що робити, що казати,
як би знав таку причину, пиріжки б не став купляти.
все коханим пробачаємо, є гріхи, а є грішки,
все забудемо й купляємо, смачні з маком пиріжки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711059
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 09.01.2017
автор: Harry Nokkard