Ці очі навпроти

Ці  очі  навпроти.  Ці  очі  прекрасні  і  тихі.
І  радість,  і  смуток  бентежний,  і  поклик  бажань.
Хто  знає,  чи  щастя  зачаєне  кличуть,  чи  лихо?
Ці  очі  навпроти.  Це  диво  сум"ять  і  вагань.

На  березі  тім,  де  так  квітно  бувало  і  зимно,
Де  пурхало,  тішилось  і  витиналось  життя,
Пролинули  роки,  як  води  бурхливі,  нестримно,
Лишилось  нев"янучим  тільки  одне  почуття.

На  березі  тім  ще  по  колесу  котиться  білка,
І  все  ще  таке,  як  колись,  як  в  минулому  сні.
Та  щось  відійшло.Відчахнулась  надломлена  гілка,
На  ній  не  гніздяться  пташки  по  весні  голосні.

До  берега  іншого  гілку  відтяту  прибило.
Нічого.Нікого.  Лиш    очі.  Лиш  поклик  очей.
Надломлені  душі  ще  вірно  уміють  любити
І  очі  навпроти,  і  світ  неповторний  оцей.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2017
автор: Ніна Третяк