Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ…
\\\\\
Моя прекрасная принцесса,
я так всегда хочу тебя,
мое лекарство против стресса...
зацеловать...
тебя...
любя...
в глаза смотреть, изнемогая,
проникнув в их святую суть...
увидев,как душа босая
сердцам двум не дает заснуть...
и находяся в опьяненье...
такой зовущей простотой...
губами пробовать колени,
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке,
нежней,чем в песне соловьи,
смывая языком дорожки
с малышки, жаждущей любви...
и как в последнем наслажденье
познать открытость губ и уст...
прникнув внутрь твоей вселенной
и в волнах страсти утонуть...
и оставаясь в состоянье,
когда потерян день и ночь,
шептать тебе слова признанья,
гоня реальность жизни прочь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711209
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.01.2017
автор: Хуго Иванов