Сніг сьогодні спить червоний
Під захо́дом сонця вечора.
Десь надія по лезу ходить,
Лине доторк сну приречений.
Став замерзлий думи гадає
І берізка без споко́ю
Та й навіки у печалі.
Від кохання плач рікою.
Сніг учора був багряний
Кров-дощем залитий вщент.
Зліг солдат дуплетом п'яний,
Вкрила йо́го шаллю смерть.
Вітер вчув берізки тугу:
«Вік страждати я не в силі.»
По́дув вдарив на яругу –
Впала юна, впала мила...
Лід тонкий зламався враз.
Сивий став у сво́ї рани
Взяв берізку в той же час
У обійми вічних марень.
Сніг на завтра спить, холоне
Під захо́дом сонця вечора.
Душі болем вже не стогнуть,
Вглиб летіть навік приречені.
[i]09.01.2017[/i]
Шановні поети, прошу вас сказати, що тут не по канонам віршування?
Хочеться вже вибратися із підпілля білих віршів і почати писати щось нормальне...
Буду радий будь-якій критиці. Навіть розгромній і болючій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711440
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 11.01.2017
автор: Самотня Людина