Я сюди завертаю не часто.
Тут дитинства мого світлі сни.
Тут ланів скатертина квітчаста
Застеляє столи щовесни.
Вабить око роздолля широке
І високі, як світ, небеса.
Пролітають лелеками роки,
Та не меркне любов і краса.
Ще живе благовійне гніздов"я,
Хоч пташки поселились чужі,
Де збивала коліна у кров я.
Де стежини не знали межі.
Почуття, як дитя. виростали,
Наливалися соком сади,
Тут найкращі слова розквітали
І давали пахучі плоди.
Все так хороше, любо,квітчасто!
Спогад давній збентежить весна...
Я сюди завертаю нечасто-
Випить пам"яті чарку до дна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711579
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2017
автор: Ніна Третяк