Сльоза спинилась. Замовкла скрипка.
Тумани зникли з її лиця.
Струна найтонша, як волосинка,
Враз зупинила смичок митця.
А синє небо було за свідка,
Що зупинило сльозу в лиці…
За мить при скрипці, розквітла квітка,
І опустився смичок в руці.
І засвітились коханням очі,
Скрипка вознесла у небеса.
Сіяли зорі посеред ночі,
Смичок не плакав, а воскресав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: Віталій Назарук