Як вірив я, що правда переможе.
Надіявся, що істина – це сила.
Що на граніт я завжди буду схожий,
Що доля наді мною вже безсила.
Так швидко змінює життя свою основу.
Ось навіть і птахи летять не так….
Та ось ти поруч, й моє серце знову
З маленьким кенгурятком скаче в такт.
Свого життя в твоїх зіницях бачу блиск,
Її падіння, злети і зигзаги.
Зірка Давида і Кленовий лист
Не додають хоробрості й відваги.
Як Тамплієрів знак – межа всіх мрій -
(Два вершники завжди як одне ціле)
Це твоя посмішка – чарівний прапор мій,
Мені вертає молодість і сили.
О, як ти вмієш солодко любити!..
Уся, без залишку, віддатись почуттям…
Не зможу я забути вже ці миті.
Вночі і вдень до них вертаю сам.
Нехай ридають Ангели Краси,
Відкину я прикраси всі природні.
Мій Ангел Пристрасті – це ти, на всі часи.
Весь сенс життя у пристрасті сьогодні.
ОРИГІНАЛ:
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
(два всадника на лошади... едины...)
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
ID: 545902
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 23.12.2014 18:47:39
© дата внесення змiн: 23.12.2014 18:52:37
автор: Любов Вакуленко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711615
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: Хуго Иванов