Я сумую за тим , чого вже не вернеш...
Всі руйную мости що до цього зробила.
Що б не трапилось я серед сірості веж
Залишаюсь одна ...та що сильна й безсила.
Я втомилась так жити - втомилась і все.
Не чекаю нічого . Думки мене вбили.
Мене ту , що була ,- вже ніхто не верне...
Ну а ця ? Набирається сили.!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711732
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: nepe4alna