Життя моє - це лиш каміння,
Як не старайсь - не розломати.
В руках тримаю я насіння,
А квітам молотом не стати.
Тай цвіт не цвяхи - не загатиш
В будинок щоб величний звести.
Слова, як гроші не розтратиш.
Проклятий їх з собою нести.
Проклятий об каміння битись,
Збивати в кров чоло й кінцівки.
Бо ж не навчився я молитись
На шмат холодної бруківки.
Не здатен ниць весь час дивитись,
Думками ж поміж зір літати.
І з кайданами не змиритись
Хоч народивсь, щоб в'язнем стати.
І хоч снує Медуза з виском,
Живий я й поки що - не здався.
По венах кров летить під тиском,
Мій меч чорнильний не зломався.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711733
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.01.2017
автор: Олексій Сонях