[quote] «Муза...
Порой... Закрадываются мысли и сомненья:
Вдруг я чужое чьё-то Вдохновенье...
И где-то ждёт, на мой визит надеется - Поэт,
Чтоб совершенный написать Сонет...»
Дмитрий Морок 22.12.2016 г.
[/quote]
Я – Муз! … Хоч іноді
Здається так мені,
Що я – я лише сон в тобі,
Навіяний уявою стрімкою …
А може я – гонитва з гір
Холодного бездумного струмка,
Що обдає усіх у літню пору
Жадобою до зваби прохолоди,
Й жене, жене ті струмені зимні́
З гори у світ, щоб остудити всіх
Від сонячного варева любові …
Чи може я – Поет, Поет душі і слова,
Хто твого серця ніжний щем
Звеличує до п’єдесталу цноти
І на терези ставить поруч все разом:
Любов - і гусяче перо з чорнилом,
Й Пегаса править він крилом
Поміж небес й життям уміло,
Шукаючи баланс в горнилі відчуттів,
Як на канаті, між душею й тілом?..
Так хто я є … тобі?
12.01.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.01.2017
автор: Лєна Дадукевич