Ласкавий дотик, ніжний, не вагомий.
Ти скажеш сенсорний і тим вже випадковий.
Сміюсь щасливо, він же справжній щирий,
Душі моєї дотик, рідний, милий...
Закохана, промовлять карі очі.
Давай загубимось в коханні,не захочеш,
Вертатись в світ, невпинно чорно-білий,
Я хочу дива, що давно дозріле.
Торкнутися так серця невагомо,
Мов голки ті слова, що знову випадково.
Невже не бачиш, що говорять очі...
Я просто сенсор дотиками ночі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711922
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Квітка))