Коли я стрітив погляд Ваш щасливий,
Що зрив бездонну даль небес чужих,
У серце вдарив струм, такий нестримний,
В полон узяв його і досі не стих.
Терпкі, чудні і милі, в ніч - мрійливі.
А річ, як той бальзам для душ людських.
Торкнутись, жаль, не зміг; не в силі
Постати проти врод усіх земних.
Волію, Міс, я Вашим буть назавжди,
Волає крик, не чую тої правди:
Лишень в картині Вашій я живу.
Моя Ви Міс, простіть, що зву своєю,
Але любов лиха, мов вій Борея.
Я знаю - маро́ю тішусь, та все ж люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711954
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.01.2017
автор: Самотня Людина