Ти ж ніколи не знатимеш моїх схованок,
Моїх таємничих нірок.
І кожна доба як данність,
А полудень як вино.
Твоя знаковість – це не випадок,
Це просто ще один рівень.
Сьогодні розвиднілось
Сьогодні розвітрилось
Сьогодні
На дно
У тобі сто тисяч піщинок
Зсипаються у бархани.
Тобою живуть суховії,
Тобою повнять моря.
Ти був моїм добрим мисом,
Мисом моєї надії,
А став самоти пристанищем –
Пандора йому їм'ям.
І коли б тобі вмила ноги,
І залишила смак кориці,
Може ти полюбив би більше?
Може став би моїм вином?
А тепер я тебе цілуватиму,
До щоки дотягнувшись двічі,
Поки, як все було написано,
Ти забувся глибоким сном.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.01.2017
автор: Єва Lemberg