Вірші, які нашіптує любов,
Незбайдужіле і зболіле серце,
Не потребують пишних передмов,
Вони — душі прозореє джерельце.
В них — почуттів не вигаданий біль,
Розлука, зустріч, радість і тривога,
Живі дощі і вітер, й заметіль,
Й жива до хати рідної дорога.
І біль, і гордість за Вкраїну в них
Злилися в почуття безмежне й щире.
І, як співають чорні солов'ї,
Коли в душі сумління чорно-сіре,
Розкаже нам у збірочці своїй
Ланевич Валентина, поетеса,
Яка живе у світі зрад і мрій,
Надії і кохання. Схлипи плеса
ЇЇ життя, як ехо, у віршах
Відлунням дивним лунко, дзвінко линуть.
За нею по зелених споришах
Біжу її стежками часоплину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712146
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2017
автор: Радченко