Похмура ніч усе заполонила
І темінь опустилася до ніг.
Прикрила небо таємнича сила,
Солдат в окопі спочивать приліг.
Настала довгождана тиша,
Розноситься квітковий аромат,
А поряд чути, як шкребеться миша,
Та зажуривсь, задумався солдат.
І мріє він: як знов додому прийде,
Як переступить батьківський поріг,
Як вранці із росою сонце зійде
Його встрічать із фронтових доріг.
Обніме він і матір, і дружину
І пригорне ріднесеньких дітей.
Простягне він свою долоню сину
І радості сльозу змахне з очей.
Научить сина як потрібно жити.
Нехай росте він мужнім юнаком,
Щоб міг, як батько, землю боронити
І залишався справжнім козаком.
А поки батько мусить воювати
І землю берегти від ворогів,
Нехай чекає син й чекає мати,
Бо Бог Вітчизну захищать велів.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LwE2uPnFP4A[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712163
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.01.2017
автор: Ольга Калина