(Вірш про антигероїв.)
Генерал Василь Блохін, кавалер ордена Трудового Червоного Прапора, ордена Леніна та інших високих державних нагород був чекістом і головним катом при сталінській системі у 20-40-х роках, керував розстрілами більше 10000 чоловік, виконуючи, ( за словами Сталіна) чорнову роботу. Він особисто вбив біля 700 поляків у Катині.
Вірш стосується і співробітників «Беркуту», котрі воювали проти повсталого народу на Євромайдані у 2013-2014 р.р.
Була ж така професія «палач»
З Компартії квитком в своїй кишені.
«Совіцький» він смакуючи калач,
В людей стріляв, мов по живій мішені.
Прицільно й сміло кулю посилав
Частіше у потилицю він жертві.
В званні, мов гриб після дощу, зростав,
Без Бога помагав людині вмерти…
Служитель він закону? – Сатани!
Йому дістався камінь замість серця,
Не відчував і власної вини –
Лише вбивать життєвим стало сенсом.
Десятки тисяч пар людських очей
Плили перед курком.Серця спинялись...
Щоб зірка, п’ятикутна, на плече
Упала, вбивця був завжди слухняним.
Важкий фінал у генерала був
Й людського співчуття не міг він мати –
Закон, важливий, вбивця той забув :
Життя людей не можна позбавляти.
Торкнулась теми, давньої, в вірші,
Бо по пекельнім летимо ми колу…
Чи ворухнулось щось, людське, в душі
У беркутівця, що служив зразково,
Коли забувши головний закон,
Такі, як він, "пожартували" кров’ю?
Громадянин це? - Немічний кокон,
Ні співчуття у нім, ані любові.
Тож перш, ніж руку на народ піднять,
Гарненько зваж, чиїм ти є солдатом,
Що честь і совість – зовсім не «фігня»,
Й найбільший гріх – ці якості продати!
Не стань в житті коконом-палачем –
Такого і Всевишній не прощає,
Під камуфляжем чи під шкіряним плащем
Народ твоє хай серце захищає.
15.01.2017.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712469
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 16.01.2017
автор: Ганна Верес