Я скоро засну, заколисана погойдуванням вагона потяга. Він везе мене до тебе - здається, так повільно.
А завтра вранці я прокинуся - і почнеться мій улюблений сон, в якому ти біля мене. Так близько, що ближче не буває.
І триватиме цей сон цілий день і цілу ніч. А потім ще день.
Після цього я знову засну під гуркотіння мотору бусика, який відірве мене від тебе, сховає в собі і понесе швидко-швидко все далі й далі - по сніговій пустелі в царство холодної самоти і теплих спогадів. І сну зранку вже не буде.
Але ж він колись відбудеться, бо ж найулюбленіші сни повторюються?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712547
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Мирослава Жар