Зараз в світі – всі з вусами,
Їм – не до науки:
Не про Боже помишляють,
Гріють собі руки,
І кохаються без тями,
Лізуть у болото.
Замість Бога в них нірвани:
Порожнеча, злото.
Замість Господа, до Буди
Лине їхнє серце.
Бог спасти вас хоче, люди,
Ви – хочете вмерти.
Знову носитесь з божками
І духами мертвих.
Та ж прийдіть уже до тями,
Не кваптеся, вперто.
Розпитайте, мудрі люди:
Хто Той, що спасає?
Бо на спині, як в верблюда,
Вже горб виростає
Від проклять, що назбирали,
За оті гидоти,
Що в болоті розкопали,
Собі на скорботи.
Поклоняєтесь в нестямі,
Байками живете.
Як опинитеся в ямі, –
Назад не вернете.
Не тягніть прокляття, люди,
На себе, на діток.
За безбожжя кара буде
Для усього світу.
Відкрий вуха свої, брате,
Господа послухай,
Ти ще можеш вибирати.
Чуєш? Кличе. Рухай!
[b]10 Заповідей. 1. Я Господь, Бог твій. Хай не буде тобі інших Богів при мені!
2. Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.[/b]
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712598
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: Тріумф