Хрести-хрести…опущена завіса…
Вогонь свічі, малого каганця…
Душа розправлена десь там, у висі,
Кругами інша – в пошуках вінця –
Німім благанні спокою та тиші…
Хрести-хрести…стежинами, шляхами…
Дурман їдкий, тернисті шпигачі,
Гірка спокута… зашморг із роками –
Гріхи… артеріями… на гачі…
Багато що – із молоком від мами…
Хрести- хрести…покинуті, розбиті…
Невпоєних терпінням – прірви лють.
На троні золотім лисніють ситі…
Здирають шкіру, щоб пізнати суть
Усі стражденні – руки ще «невмиті»…
Хрести- хрести… Дай, Боже, донести!
І помочі ослабленим щомиті!
(15 січня 2017)
(с) Валентина Гуменюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.01.2017
автор: палома