[i]Якщо я подобаюсь Путіну, то це потрібно
розглядати, як актив, а не пасив…
(із заяви Дональда Трампа)
[/i]
Суспільство захворіло – очевидно!
Про це кричить усе в останній рік.
В кінці тунелю світла геть не видно,
почався з воєн двадцять перший вік.
Скажений карлик тягне світ у прірву,
позбавитись народ не взмозі шор.
Євросоюз невпинно суне в вирву –
теракти, бреґзит, потяг до офшор…
Ще й клоуна обрали президентом
у США – перевернувся білий світ!
Це вбило віру в багатьох дощенту,
відкинуло назад на сотню літ.
У пірровій тій, дивній перемозі
знайшли спецслужби підступи Москви.
Всесвітній хаос близько, на порозі!
Я впевнений у цьому. Ну, а ви?
„Недопалок“ радіє, компліменти
він сипле Трампу мало не щодня.
Бо виродку вже нові аргументи
підкинула з Америки „рідня“.
А Дональд що ж? Звичайно, в тому ж дусі –
сентенції він світу роздає.
Віднині міжнародні „мусі-пусі“
у свій актив цинічно додає.
Для мене геть різниці не існує,
активний чи пасивний педераст.
Куди ж суспільство світове прямує,
такий як в нім керує федераст?!.
січень 2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117011800449
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712892
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.01.2017
автор: Олександр Мачула