Іще недовго,
одна, можливо, мить,
Із-під пера неспинно побіжить
За словом слово, за рядком рядок,
Шикуючись в вірша могутній полк.
Заграють сурми, струни зазвучать,
Й моя струнка, дзвінкоголоса рать
Нестримно рушить, ніби та лавина,
В безмежную Поезії країну.
І, може, сонячні прийдешні дні
Ім'я поета принесуть мені?
А, може, серед віри і чекання
Прийде важке, мов ніч, розчарування?
То ж не тримайте Музу взаперті,
Віднині її місце у житті.
(1965)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712924
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.01.2017
автор: Николай Процюк