Ні, не плачу, я зовсім не плачу,
Лишень серце так тисне, щемить.
І душа зайшлась криком в придачу,
В ніч туманну до тебе спішить.
Тьмяні зорі блукають в пороші
Над полотнами змерзлих доріг.
Давлять плечі невидимі ноші,
Що життя наділило в забіг.
А душа до душі пригорнулась:
"Обійми", - і палає сама.
Як на все закохалась й незчулась.
Потерпає. Чекає. Твоя.
18.01.17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712925
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Валентина Ланевич