Ти носила в собі таємниче,
Через усмішку видно поля.
Відійди на секунду, паниче,
Хай краси доторкне немовля.
Панич, ти на всі грані дорослий,
І вона, наче в скелі міцній.
Але в рік мені цей високосний,
Оглянути дозволь її стрій.
Хай вона і не знає, що поруч
Тільки вроди тихенький збирач.
Хай вона підійде і власноруч,
Увімкне світловий вимикач.
Буде гола чи вдіта - байдуже;
Усміх буде чи сльози в очах;
Бережи її вроду, о муже,
Бо від неї з'їжджає мій дах.
Присвячено незнайомці
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.01.2017
автор: Андрій Конопко