Я не знав що живу, я не знав, як належало жити,
Я не вірив ніколи, що різні бувають літа.
Я дивився щороку, яке колосилося жито,
Коли з чорного в зелень вдягалася нова весна.
Наступала весна і народ працьовитий у полі,
Буряки у рядках і засіяні Богом льони.
Де співали серця, і душевні гоїлися болі,
Набиралися сили босоніж доньки і сини.
Кріпить крила зима до далекого лету на південь,
Після осені знову вона повернеться назад.
Новий рік заспівав , дивним голосом сонного півня,
Із початком його розпочався рясний снігопад.
Боже, рік нам пошли, щоб без воєн, додай нам спокою.
Щоб Хрещенська вода, Україні умила лице.
Щоб готові завжди ми були за святиню до бою,
Але град, щоб не падав ніколи на землю свинцем…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713186
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2017
автор: Віталій Назарук