***

Якесь  моє  перо  не  чарівне,
В  ньому  немає  бездоганних  слів,
Доволі  темне,  часом  не  збагнеш,
Чого  мій  внутрішній  порив  хотів;
Чого  той  демон  просить  знов  і  знов:
Щоб  було  сумно,  в  сумові  -  краса,
Бо  заодно  і  серце,  й  темна  кров,
Лиш  розум  прагне  їм  позаважать.
І  те  перо  дарує  відпочинок
І  від  реальності,  і  від  буденних  бід.
Ти  створюєш  свій  світ,  свою  дитину,
Трохи  відмінною  від  інших  всіх.
Якби  не  ти,  перо,  ця  темна  ляпка
Була  би  просто  плямою  в  однім  
Із  аркушів  щоденника  флегматця,
Який  чимало  втратив  у  житті.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713368
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 20.01.2017
автор: Альона Свиста