Три дні над містом смог лежав, мов пасма сиві.
І серце в грудях мов пташина злякана у клітці.
А на четвертий, зранку, коли старий годинник
Відлічував преддень Хрещенський, випав іній.
Вдягли на себе шати з органзи кущі й дерева,
Для серця і очей створивши відпочинок дивний.
Так відгукнулася на Богоявлення природа вся.
Бо тільки-но зійшов Христос у води іорданські,
Як Дух Святий спочив на ньому, й голос з Неба -
* Мій Син улюблений, на Нім Моє благовоління*.
Вода Йордану, в яку змивав гріхи народ обра́ний,
Преобразилася й запам’ятала присутність Бога.
З того часу, в день Хрещення Святого,
Вода усюди благодатною стає,
Через віки несе Господню коду...
.............................................................
Людино, чом же ти така невдячна?
Чом забуваєш, Хто гріхи на себе взяв,
І ніс без ремства, аж до смерті...
до смерті хресної.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713369
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.01.2017
автор: @NN@