Напевно, так і має бути...
Життя не знає слів "якби".
Не в силах іноді забути,
Не в силах іноді іти.
Найкраще просто зупинитись
На перехресті всіх доріг,
На себе з боку подивитись
І біль перетворити в сміх.
А далі час розставить коми,
Розставить крапки і тире,
І відповість насправді... Хто ми?
На запитання, що гризе.
Напевно, так і має бути...
Бурлить життя як шум ріки.
Як жаль, щоб істину збагнути -
Нам треба втратити роки.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713417
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.01.2017
автор: Оксана Лазар