Забувай мене - з часом, повільно
Я була твоїм божевіллям
Мене не легко буде позбутись?
Та все ж ... нічого уже не вернути
Забувай - розмірено і поступово
Стихають відлуння наших розмов,
створені нами й для нас лиш слова,
забудь їх - уже не потрібна ця гра
Забувай. І протяг впускай у кімнату,
аби вже не чути мого аромату,
який із розуму те́бе зводив
бо він невловимо ще тут залишивсь...
Забувай мене - ніжно і плавно,
не поспішай - щоб було це гарно
Стирай один по о́дному малюнки,
змивай мої доторки і поцілунки...
Забувай. Ще поки триває зима -
ми інколи можем зустрітись у снах
Але як відчуєш весни перший подих -
забудь. відпусти. вже назо́всім
https://vk.com/club73900134
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713480
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Vergissmeinnicht