Жінка – як перший промінь сонця,
Від ніжності відразу засіяє,
В душі щебече як соловей біля віконця,
Від співу навіть сніг розтане.
В її душі горить святий вогонь,
Що всіх навколо щиро зігріває,
Це все жіноча та любов,
Що від негод і не удач обороняє.
Вона всю поглинає в себе доброту,
Несе коханню ласку й ніжність,
Та іноді даємо їй енергію не ту
Та й повіває та холодна свіжість.
Давайте лиш своїм коханим те,
Що потім вас лиш буде надихати,
Що потім вам добробут принесе,
Що в серці буде добрим западати.
Давайте ви їм тільки доброту,
Тоді вони вам також будуть дарувати
І не давайте їм енергію не ту,
Не треба від жінок своїх тікати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713493
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2017
автор: земеля