Він стоїть в затіненій частині кімнати
Непрошений точно, як сніг між березня.
Минув місяць, як я перестала його чекати.
Минув день, як він вирішив, що повернеться.
Розсипає слова на килим, в повітря, в мене.
Я тримаю в руках цілий світ на зжовтілому аркуші.
Він приніс сюди свої знамена
І моїх обгорілі залишки.
Повітря кипить, тіні зсуваються вліво і бліднуть.
Слово за слово. Скільки між них води...
Всі, хто пішов і вертався - знову підуть
Вдруге завжди - назавжди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2017
автор: Ірина Гнатюк