А вдалині уже темніє,
Хто ближче – той іде до сну,
І холод звідти тихо віє,
Із гірким смаком полину.
Тут рух лише односторонній,
Гірчить в душі чомусь полин,
За шляхом цим ота безодня,
Що зупиняє часу плин.
А я іду, зі мною віра,
Земля без Сонця йде у ніч.
Мовчать гаї – не чути звіра,
Лише лякає часом сич.
Та ще до краю шмат дороги,
Ще інші дутимуть вітри.
Не раз болітимуть ще ноги,
Прийдеться сісти, чи лягти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713681
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2017
автор: Віталій Назарук