Брату присвячую
Зимова рибалка- то справа крута!
Зимову рибалку люблю неспроста!
Куфайку і валянки я одягну
І шапку-вушанку свою рятівну!
Сиджу я із кумом удвох на льоду,
Люблю я зимову оцю при-го-ду!
А жінка все лається: «Де знову був?!
Сам рибу цю чисти! Про все ти забув!
Затьмарила ловля всі справи твої!
Тебе ми не бачимо вдома,в сім*ї!
Козу подоїти, свиней годувать,
В сараї прибрати,все я,твою ж,.ать!»
А я їй у відповідь лише мовчу,
Сам рибу почищу,їж,їж досхочу!
У риби навчився я блимать й мовчать!
Нехай хоч і гиркають чи верещать!
-Риба ж-то фосфор!,-тлумачу жоні!
Будуть думки твої та й до-теп-ні!
Тебе ,моя мила, я сильно люблю!
Та від ловлі взимку я не відступлю!
Й Зимову рибалку люблю неспроста!
Зимова рибалка ж - то справа крута!
21.01.2017р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713682
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.01.2017
автор: Валентина Мала