Знов покоси лоскочуть груди,
Очерет розмовляє з кимсь…
Тихе крякання в лозах чути,
І тумани враз полились,
Які прагнуть покос лизнути…
І запахло ріднею, домом…
Перші роси лягли в траву,
Це наснилось мені самому
Казку бачити вітрову,
Що вернула мене додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713683
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.01.2017
автор: Віталій Назарук