І знову рідний ліс мене стрічає.
Все та ж берізонька мене вітає
Тихеньким шелестом листочків,
Мільйонами бджолиних голосочків
Легенький вітер віє у обличчя,
Сто поцілунків посила мені.
Він завжди́ показує своє величчя,
Співаючи мені свої ніжні пісні.
І дуб старенький теж мені радіє,
У мить таку, неначе молодіє.
Могутні віти у обійми розкриває,
Й від дощику осіннього мене ховає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713871
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 22.01.2017
автор: Анна Яковчук