( Нащадкам присвячено)
Коли я відійду, коли мене не стане,
Коли уже і світ забуде, що булà,
Я мрію із небес крізь решето туманів,
Вертатися до Вас промінчиком тепла.
Торкатись Ваших мрій- нехай усе здійсниться,
Стелити трав шовки на всі земні путі,
Лишати світла тінь на кожному обличчі,
Хто у хвилину ту зневірився в житті.
Леліяти в садах весняні диво-квіти,
Рясним-рясним дощем пролитися в жита,
І з усіма із Вас сміятись і радіти,
І поряд з Вами йти через усі літа.
Коли я вже піду... Коли мене не стане,
Коли уже і світ забуде, що була,
Із висоти небес, з поміж густих туманів
Вам упаду до ніг промінчиком тепла.
27 грудня 2016.
©Н. Хаммоуда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713897
Рубрика: Присвячення
дата надходження 22.01.2017
автор: Наталя Хаммоуда