Живий серед живих

Чимало  серед  митців  тих,  чия  творчість  і  навіть  саме  життя  розквітали  всупереч  обставинам,  які  пропонували  і  життю,  і  творчості  одне:  смерть.

Якщо  ти  народився  в  Європі  в  ромській  родині  напередодні  Другої  світової  війни,  ти  отримав  величезний  шанс  бути  знищеним  разом  з  мільйонами  інших  «недолюдей».  Якщо  ж  ти  володів  певним  мистецтвом,  в  тебе  лишався  маленький  –  можливо,  один  зі  ста,  -  шанс  вижити:  адже  мистецтво  торкається  й  скам’янілих  сердець  катів.

Саме  так  трапилося  з  Жаном  Рейнхардтом,  більш  відомим  як  Джанго:  хто  не  пригадує  це  ім’я,  зрозуміє  все,  коли  почує  оце  [youtube]https://youtu.be/nS2ylPAUxzA[/youtube]

Рома  (французькою  «мануш»),  він  народився  23  січня  1910  року  в  Бельгії.  З  дитинства  самостійно  опанував  скрипку  –  і  майстерно  виконував  практично  весь  класичний  репертуар  угорських  композиторів.  Він  також  вправно  грав  на  банджо-гітарі  –  так  вправно,  що  у  17  років  вже  мав  перший  запис,  і  відтоді  світові  авторитети  банджо  спеціально  приїздили  у  Францію,  аби  розшукати  Джанго  (його  родина    вела  традиційний  кочовий  спосіб  життя)  та  послухати  його  гру.

Однак  далі  трапилася  трагедія:  на  пожежі  Джанго  отримав  важкі  опіки,  провів  кілька  місяців  на  лікарняному  ліжку,  кінець-кінцем  одужав,  але  нога    та  2  пальці  на  лівій  руці  були  паралізовані.  Лікарі  давали  страшні  прогнози  та  наполягали  на  ампутації  пальців  та  ноги.  Джанго  переміг  і  лікарів,  і  хворобу:  за  рік  він  вже  міг  ходити,  а  також  винайшов  нову  техніку  гри  на  гітарі.  Власне,  ця  техніка  й  принесла  Джанго  світову  славу  та  зробила  його  першим  великим  джазменом  європейського  походження.  Саме  в  той  період  він  уперше  почув  Армстронга  та  Елінгтона,  і  свідомо  розвивав  свою  техніку  гри  на  гітарі  трьома  пальцями  в  напрямку  джазу.

Не  тільки  унікальна  техніка  прославила  Джанго:  він  був  і  талановитим  і  плідним  композитором.  За  деякими  даними,  він  написав  понад  100  пісень.  Деякі  з  них  можна  почути  нині  в  кіно:  у  таких  блокбастерах  як  «Голова  в  хмарах»,  «Авіатор»  (https://youtu.be/HTX2ahPhHS8),  «Матриця»  (Minor  Swing  https://youtu.be/mN8fw8M18U8  та  Nuages),  «Шоколад»,  «Метроленд»,  в  багатьох  стрічках  Вуді  Алена),  а  також  в  комп’ютерних  іграх  –  пісні  Джанго,  зокрема  Mafia  https://youtu.be/k4DYfUSwDgI,  стали  темами  ігор  Mafia:  The  City  of  Lost  Heaven,  Mafia  II,  BioShock,  BioShock  2,  BioShock  Infinite.

Джон  Л’юїс  з  Modern  Jazz  Quartet  присвятив  Джанго  одну  зі  своїм  найчарівніших  мелодій  –  так  і  назвав  її  Django,  і  мелодія  стала  новим  джазовим  стандартом  [youtube]https://youtu.be/8LFsuH1-YoM[/youtube]

Джанго  часто  згадується  в  розмовах  персонажів;  загалом  нині,  коли  його  нема  вже  64  роки,  і  в  кіно,  і  в  літературі,  і  деінде  повсякчас  можна  зустріти  його  ім’я.  Загалом  референсів  до  його  особистості  та  музики  надзвичайно  багато;  враження  таке,  ніби  ним,  його  ідеями  просякнута  сучасна  культура,  ніби  Джанго  –  живий  серед  живих.

Джанго  привертав  до  себе  не  тільки  як  музикант:  він  був  яскравою  особистістю,  його  любили  слухачі,  його  любили  в  європейській  творчій  спільноті  -  з  ним  підтримували  дружні  стосунки  письменники,  поети,  режисери,  актори,  музиканти,  художники...

Шансів  вижити,  як  ми  знаємо,  в  нього  було  не  так  щоб  занадто.  Нацисти  методично  нищили  ромів,  і  родині  Джанго  просто  щастило  –  не  так  легко  заарештувати  кочовиків.  І  Джанго  мандрував  Францією  та  давав  ще  більше  концертів,  ніж  до  війни:  мануш  на  сцені,  що  виконував  джаз,  сприймався  французами  як  символ  протесту,  боротьби  та  майбутнього  звільнення.  А  пісня  Nuages  загалом  стала  гімном  спротиву  окупантам  [youtube]https://youtu.be/DY0FF4iR9Cw[/youtube]

Однак  німці  –  люди  ретельні.  Джанго  ідентифікували  та  визначили  його  долю  –  артиста  надзвичайно  наполегливо  запросили  на  «гастролі»  до  Німеччини.  Музика  та  його  компаньйони  чудово  зрозуміли  це  запрошення  на  страту;  вони  розділилися  й  подалися  хто  де.  Джанго  намагався  отримати  притулок  в  Швейцарії,  однак  незворушні  нейтрали  відмовили  –  і  на  кордоні  з  Францією  його  заарештували.  Джанго  мав  додатися  до  600000  ромів,  знищених  нацистами.

Аж  тут  доля  проявила  свою  примху,  мистецтво  -  свою  міць.  Був  серед  фашистів  офіцер,  що  мав  прізвисько  Доктор  Джаз,  бо  таємно  обожнював  джаз  (звісно,  таємно,  Третій  рейх  таке  «дегенеративне»  мистецтво  не  шанував).  Отже,  Дітріх  Шульц-Кон  (Dietrich  Schulz-Köhn),  офіцер  люфтваффе,  звільнив  Джанго  –  і  той  загубився  на  французьких  теренах  і  вцілів.

А  далі,  по  закінченню  війни,  доля  знову  показала  свою  примхливу  природу.  Кінець  40-х  –  початок  50-х  приніс  нові  музичні  стилі,  породив  нових  зірок.  Джанго  був  ще  молодим,  його  талант  і  творча  винахідливість,  мабуть,  змогли  б  адаптуватися  до  нових  смаків.  Та  згадаємо:  кочове  півголодне  життя,  юність  під  тінню  Першої  світової,  важкі  опіки,  паралізована  нога,  втрата  пальців,  виснажливі  стресові  роки  Другої  світової  війни  –  все  це  зруйнувало  його  здоров’я.  Джанго  відійшов  від  музики,  захопився  живописом,  а  16  травня  1953  року  його  не  стало.

Ось  це  і  є  Джанго:  коротке  життя,  якому  доля  дала  замало  шансів  –  і  нова  яскрава  музика,  що  використала  усі  ті  шанси  до  останнього!  Мабуть,  тому  цю  музику  починаєш  любити  з  першого  такту,  а  сам  Джанго  знову  й  знову  видається  -  живим  серед  живих.  

Ось  тут  деякий  ентузіаст  зібрав  мало  не  3  години  записів  Джанго  Рейнхардта  –  це  надзвичайно:  [youtube]https://youtu.be/szNJ6DqrqoA[/youtube]

23/01/2017

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713936
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Максим Тарасівський