Не чекай, не повернусь, не потрібно слів,
бо як в вічі вже сміюсь – значить розлюбив.
Та навіщо ж я грішу й котрий уже рік
Бога подумки прошу, щоб тебе беріг?!
Ждеш мене? Я не вернусь, нізащо. Пробач,
що на тебе вічно злюсь, за дитячий плач.
Може згодом поміж трав і старих могил
я знайду, кого шукав і кого любив…
Не чекай, я не вернусь вже назад. Прости!
Відновити не берусь спалені мости.
В річку двічі не ввійти, щастя не вернуть.
Заросли твої сліди, загубився путь.
23.01.2017
© Copyright: Александр Мачула, 2017
Свидетельство о публикации №117012302910
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713943
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Олександр Мачула