до ладу малюються теплі кімнати,
зі злата штучне сонце і тепла долоня,-
я сьогодні цей світ створила.
мила моя, чим тобі це не сад і стежка?
твої сережки як дві земні кулі,
на них плями води і лісу.
я збагнула це тільки тоді
коли олівцями загострені риси
твої спіткала.
смисли і знаки бісером під ногами,
так рано цей простір в щось виріс окреме,
старанно вкладаю нас в фрейми
снів, жахіть і проклять...
мої очі болять туманом і лісом,
ти чудова актриса,
яка не боїться люстер.
та скажи,
ну якого біса,
той, кого ти любила
так тихо в тобі помер?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Biryuza