Ось тут залишається жити десь півтора роки.
Протриматись якось, чекати, коли пройде січень.
Я хочу весни, і полишити всі ці мороки,
Душа лиш безсмертна, а тіло, на щастя, не вічне.
Хотіла співати, щоб мрія ставала в реальність,
Та доля моя перекреслила все навпаки.
Одна засинаю – така врешті-решт моя сталість:
Не зрадила й досі. Напевно, це вже навіки.
Все хочу щасливою стати, збираючи перли
Із нот і секунд, із октав, і із виміру терцій.
Твоя революція дійсності вчора померла.
Я так сподіваюсь, що спиш ти без болю у серці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714077
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Ірина Морська