Я стану на кручі,
І вітра спитаю.
- Скажи мені, вітре,
Бо дуже страждаю.
Де зараз мій милий?
Я всюди шукаю. –
Майнув він повз мене,
Сказавши:
- «Не знаю» -
Мовчав також місяць,
І яснії зорі.
Самотня ридаю,
Втопившись у горі.
- Чому ж мене, Боже,
Так тяжко караєш?
Я більше не можу.
Хіба ж Ти не знаєш?-
- Я знаю, дитино.
Не Я вас караю.
Я лише, невпинно,
Усіх поучаю:
Любов – довготерпить,
І завжди прощає,
Ніколи не сердить,
І зла не тримає.
Добром не гордує,
Не свого шукає,
А іншого чує:
Хай той не страждає.
Любов – милосердна,
Нікому не заздрить.
Вона – чистосердна,
Ніколи не зрадить.
Себе не підносить,
І не величає.
Усе переносить,
І завжди прощає.
Брехні не радіє,
А завжди порадить,
Плекає надію,
І ніжно погладить.
Все в світі минеться:
І слава, і квіти.
Пройде, не всміхнеться.
Любов – буде жити! -
- Прости мене, Боже,
Що так говорила.
Ти дав мені мудрість,
І виросли крила.-
Галина Яхневич.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714094
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.01.2017
автор: Тріумф