Від душі відірву квітку,
не потрібну вже мені,
За двором закрию хвіртку,
Помандрую,як у сні.
І подамся чим подалі,
Від непотребу і зла,
І між людей, поміж квартали,
Де і заздрості нема.
Я подамся від печалі,
нелюбові і брехні,
І від зради якнайдалі,
Де радітимуть мені.
Страшновато трошки буде,
між бетонних стін, та ба,
Може трошки я забуду,
Що ото таке - журба.
Хочу більше порадіти,
Посміятися із кимсь,
Трошки краще хочу жити,
Без біди й соле́них сліз.
Тихо з миром і щасливо,
Так як кожен би хотів,
Зеленіли б сірі ниви,
Від тепліших добрих слів.
Небо точно допоможе,
віднайти оте буття,
Я отримаю, що зможу:
Мрії втілюють в життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714123
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: ПростоДен