Годі, годі…
Позбав нас вибору!
Я втомилась від перебільшень
(Все ж бо інше у іншім вимірі!)
І від опору, і від стримання…
Чи від себе самої, швидше?
А тому, просто будь - неголосно,
Але впевнено, все ж напружуй.
Як скажу, що ти геть безсовісний,
Що з тобою і дико, й болісно -
Це я впевнена: небайдужий...
Доки вірю у різні виміри,
Прислуховуюся до себе,
Чи бажання мої не вимерзли?
І соромлюсь того гармидеру,
Що вчиняють вони між ребер.
Годі, прошу.
Не хочу вибору -
Тільки дій та готових рішень.
Мої сумніви - світ навиворіт.
Не кажи мені, що ти вигадав,
Бо... спиню.
І ось це - найгірше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714127
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: Єлена Дорофієвська