Із занедбаних мертвих квартир

Із  занедбаних  мертвих  квартир
Ледь  помітний  вчувається  ритм

У  витті  незакритих  фіранок,
Що  облишили  люди  в  сльозах
І  побігли  із  стін  та  й  до  арок,
Де  їх  бог  збудував  в  небесах.

Із  занедбаних  мертвих  квартир
Розлітається  сніг  чи  то  пил,

Чи  то  прах  ізгорілих  покійних,
Що  поснули  навік  та  й  за  мить?
Ох,  а  скільки  було  там  їх  мрійних,
У  яких  ще  багряна  кипить...

Із  занедбаних  мертвих  квартир
Я  деінде  вслухаюся  в  крик

Тих  єдиних  шматочечків  часу,
Перелитих  тіня́ми  в  стінах,
Заколисаних  звуками  страху:
"Я  не  хочу  вмирати..."  І  бах!

І  у  скронях  моїх  барабан
Відбиває  глухі:  бам-бам-бам!
Осідає  на  голову  пил,
А  я  чую  лиш  плач  і  той  крик.

Із  занедбаних  мертвих  квартир...
Із  занедбаних  мертвих  квартир...


[i]23-24.01.2017[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714149
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.01.2017
автор: Самотня Людина