Він довго думав про свої почуття;
Які нагадували йому про неї;
В його думках і мріях...
Вона прекрасна як веселка після рясних літніх злив;
І загадкова як небесна блакить ранньою весною.
Приємно було згадувати ось так той час;
Коли ще в них було усе попереду;
Він виплекав для неї весь цей сад;
Де все цвіло, що так чарувало її очі;
А в центрі він леліяв лишень для неї;
Оті червоні квіти, щоб створити подарунок із троянд.
Та він дізнався правду надто пізно;
Коли чаклуни і злі відьми зробили свою темну справу;
Окутавши бідні квіти у морозній іній;
І озброївшись брехнею, розтрощили все,
Що там колись так буйно розцвіло;
Залишивши за сбою хаос у його думках і надії, що не розквітли…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: мішанчик