Кохання нагадало про себе зненацька;
В цю мить коли в очі, глянула йому ота його єдина;
У цих глибоких гірських озерах побачив він вже не любов…
А лишень терпко-гіркий осад від обману.
Він так хотів відправити усе на старт;
Та доля вже зробила свої правки;
Прийнявши палкі почуття лишень за недолугий фінішний ривок;
Він так хотів кричати їй услід;
Верни мені свою надію, надай мені черговий шанс!
Та лиш наважився сказати перше слово;
Але навколо вже нікого не було…
Саме дівча не знаючи ось того – головного;
Ще цей юнак хотів подарувати для неї цілий світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: мішанчик