Ген біжить доріжка
до краю села,
спи, моя дитино,
вже прийшла пора.
А у гаю вітер
стиха шелестить,
хто закриє очки
і тихенько спить?
Спали білченята
в нашому гаю,
а ще лиска й вовчик,
і ведмідь заснув.
Білі зайченята
під кущем не сплять,
олень і косуля
під дубом спішать.
Фазан познаходить
ягід, насінин
і нічліг шукає,
а сова летить.
Гарні пташенята
зібралися спати,
насіння клювали,
лушпайки метали.
Кабанчик зарився,
не видно його,
світ увесь накрився
біленьким сніжком.
А ти будеш спати,
швидко люлі-бай,
скоро виростати,
сон, вже прилітай.
Вночі хурделиця
снігу намела,
пролягла доріжка
до твого села.
Спи, моя дитино,
вже прийшла пора,
гарний сон на крилах
нічка принесла.
12.2016.
Картина із інтернету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714264
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.01.2017
автор: Светлана Борщ