Не лякати себе, не лякати
Відчувати тепло, відчувати
І горнутись до нього одного
В тих обіймах дякувать Богу.
Говорити йому, говорити
І кохати його, любити
Починати нестримно сваритись
Зрозуміти вину, зупинитись.
Доторкатись до нього руками
Він є твій, щось таке поміж вами,
Це запалює серце, душу
Ти потрібна йому, ти мусиш
Зустрічати його під ранок
Проводжати в ясний світанок.
[i]Запалити і серце, і душу.
Ти потрібна йому, ти мусиш.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714299
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2017
автор: Olena Taran