СЛУХАЮ ВИСОЦЬКОГО

Буйногривим  палким  юнаком,
з  гордим  видом  полтавського  соцького,
під  гітару,  рядок  за  рядком
я  своє  видавав  під  Висоцького.

Цілий  гурт  на  кутку  шаленів.
Не  багаті  тоді  були  сценами.
Аби  слухати  модні  пісні,
Ромодан  начинявся  антенами.

Першосхемив  на  ГУ-50,  –
хуліганив  по  радіостанції.  
Пеленгатор  ловив  нас  усяк:
штрафували,  читали  нотації...

Ми  ефірили  вдень  і  вночі.
Що  завгодно  "лабали"  по-плотському.
Навсехвильно  ревли  приймачі.
Та  найбільше  крутили  –  Висоцького.

І  тепер  у  столітті  новім,
коли  мучусь  чи  трішки  під  мухою,
без  гітари  (немов  овдовів)
я  говію  –  Висоцького  слухаю.

Найновіші  пісні  зазвучать,
одуховнені  правдою  й  совістю,
та  ніколи  не  згасне  свіча
всенародного  барда  –  Висоцького.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714348
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.01.2017
автор: Олександр ПЕЧОРА